Глобальне потепління клімату на земній кулі вносить суттєві, а то й радикальні, зміни у аграрному секторі всього світу. Україна, як один із провідних світових аграрних регіонів, не є виключенням і також суттєво потерпає від глобальних кліматичних змін.

Так, у зв’язку з різким підвищенням температури в період вегетації с.–г. культур у Південних регіонах України за останні 5–7 років чітко позначилася негативна динаміка скорочення посівних площ під основною кормовою культурою кукурудзою. За останні лише кілька років кукурудзу без штучного зрошення практично не вирощують в більшості районів Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей.

Ситуація з вирощуванням кукурудзи особливо погіршилася з підривом нацистською росією дамби Каховської ГЕС. В результаті без води залишилися 94% зрошувальних систем Херсонщини, 74% зрошувальних систем Запорізької області, і 30% систем зрошення Дніпропетровської області. Як наслідок цієї техногенної катастрофи про кукурудзу і сою у цих регіонах можна забути на довгі роки.

У сусідній Республіці Молдова Мінсільгосп також починає піднімати питання про заборону вирощування кукурудзи за умов зниження суми річних опадів нижче 500 мм.

У зв’язку з як частковим, так і повним витісненням кукурудзи з кормової сівозміни вже помітний суттєвий дефіцит кормів у всіх без виключення сферах тваринницької галузі, та виникає необхідність коригування кормових раціонів для годівлі тварин. Причому, ці зміни не є тимчасовими, а навпаки, вони набувають характеру довготривалої перспективи.

Незворотний вихід основної кормової культури кукурудзи із кормового тваринницького сектору це не є якась пересічна подія, це скоріш радикальне зрушення у кормовиробництві та структурі посівних площ Південних регіонів України.

Цілком закономірно що виникає питання про заміну кукурудзи у кормових сівозмінах і кормових раціонах на іншу зернову культуру еквівалентну, або близьку до кукурудзи за кормовими параметрами, однак, культуру з такими агрономічними характеристиками, серед яких висока посухостійкість і стабільність врожаю зерна за роками є беззаперечними пріоритетами.

За результатами наших багаторічних досліджень і польових випробувань ми пропонуємо цілком реальну, практичну заміну кукурудзі у Південних регіонах на дві інші зернові озимі культури, які відрізняються високою посухостійкістю і стабільно високими урожаями на рівні не нижче 7– 8 тон/га, що практично підтверджено нами в умовах останніх 5-7 гостро посушливих років. У цій статті мова піде про посухостійкі, високоврожайні культури озимий голозерний ячмінь і озиме тритікале які спроможні замінити кукурудзу в умовах гостро посушливого клімату.

Нижче подаємо характеристики цих двох культур та особливості селекційних програм створення їх сортів на найближчу перспективу.

Рис. 1. Зразки ячменю. Зліва – плівчастий. Справа – голозерний.

Голозерний ячмінь це скоріш не нова, а добре забута в Україні культура. Більше того, голозерний ячмінь дуже швидкими темпами відроджується у світі і набуває статусу цінної харчової (функціональної), так і кормової культури. Фахівці у галузі здорового харчування за результатами сучасних клінічних досліджень називають голозерний ячмінь одним із найздоровіших зерном у світі.

Візуально різницю між голозерним і плівчастим ячменем показано на фото 1. Голозерний ячмінь є вільним від зернової плівки, яка у плівчастого ячменю тісно прикріплена до зерна ліпідним шаром. За біохімічним складом зернова плівка плівчастого ячменю практично нічим не відрізняється від ячмінної соломи. А отже, на відміну від полігастричних жуйних тварин із чотирикамерним шлунком (корови, вівці, кози), які легко перетравлюють солому, для моногастричних тварин з однокамерним шлунком (свині, коні, кролі) ячмінна плівка є антипоживною і може спричинити патології системи травлення. Відокремити зернову плівку у плівчастого ячменю від зерна можливо лише шляхом механічного шліфування (перлування) з втратою до 30% урожаю разом з найціннішими у харчовому і кормовому відношенні оболонкою зерна і зародком. Отже, зерно голозерного ячменю (як і продукти його переробки) однозначно більш біологічно цінне за зерно плівчасте як у кормовому, так і харчовому вимірах.

Голозерний ячмінь це, подібно до пшениці, чисте зерно вільне від плівки, і є особливо цінним кормом у свинарстві, та може без жодних втрат цінних кормових компонентів майже еквівалентно (за виключенням пігментів каротиноїдів, на які багате кукурудзяне зерно) замінити кукурудзу і у скотарстві.

Створенню перших сортів голозерного ячменю передувала важка селекційна робота що була започаткована нами ще 20 років тому. Голозерний ячмінь має всі селекційні проблеми і вади, які притаманні звичайному плівчастому ячменю, плюс цілий ряд своїх специфічних проблем серед яких найголовніші – зернова продуктивність, якість вимолоту зерна і травмування зародка при механічному обмолоті.

Зернова плівка (що майже те ж саме що й солома) плівчастого ячменю складає масову частку 10–15% від загального урожаю зерна. І теоретично голозерний ячмінь без плівки мав би поступатися за урожаєм зерна плівчастому ячменю саме на таку частку. Однак, селекціонер не був би успішним якби він був не здатний на практиці коригувати теоретичні поняття.

На перших етапах нашої роботи з голозерним ячменем, за відсутністю для схрещувань його високопродуктивних сортів, було досить важко досягти високого рівня зернової продуктивності. Ми використовували у схрещуваннях примітивні колекційні зразки голозерного ячменю переважно з колекції Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва.

Основний вид схрещувань, який ми використовували на початку, і використовуємо донині, це гібридизація типу (голозерний х плівчастий високопродуктивний) з наступним жорстким добором у популяціях за такими головними ознаками як «зернова продуктивність», «голе зерно», «якісний вимолот зерна», та іншими важливими агрономічними характеристиками.

Досить важливими ознаками для голозерного ячменю є форма зерна і конфігурація зародку зернівки. Останні параметри важливі у сенсі можливого травмування зародку зернівки при обмолоті. Адже на відміну від пшениці, у ячменю зародок виступає за овал зернівки. У плівчастого ячменю зародок захищений каркасом зернової плівки, а у голозерного ячменю такого захисту немає, і тому зародок має бути максимально утоплений в тіло зернівки, що захищає його від травмування. Та навіть найкраща можлива конфігурація зернівки і положення зародка не гарантують 100% стійкість зародку голозерного ячменю до травмування. Цю особливість важливо враховувати при вирощуванні голозерного ячменю на насіння максимально знижуючи травмо спроможність молотильного барабану комбайна. З урахуванням цих особливостей обмолоту жодних проблем зі схожістю при вирощуванні голозерного ячменю на насіння не виникає.

Рис. 2. Колосся безостого 2–рядного голозерного ячменю.

Тривалий час ми не могли вирішити практично досить важливу проблему якісного вимолоту голозерного ячменю. Мова йде про те, що у голозерного ячменю у 100% зернин зернова плівка відокремлюється від зернівки. Однак, при обмолоті певна частина зернин все ж залишається у плівці, яку можна видалити, наприклад, на шасталці. Однак, це не бажана додаткова та витратна технологічна операція. І звичайно ж пересічний аграрій віддаватиме перевагу тому сорту голозерного ячменю який вимолочується на 100%, або близько того, подібно до пшениці.

Щоби досягти якісного вимолоту зерна голозерного ячменю ми використовували у схрещуваннях з голозерним ячменем широке різноманіття різних сортів і зразків плівчастого ячменю. В результаті численних багаторічних досліджень ми таки отримали очікуваний позитивний результат (вимолот практично 100%) і дійшли в результаті досліджень кількох важливих наступних висновків:

1/ Загалом 2–рядний колос голозерного ячменю має кращий вимолот ніж 6-рядний;

2/ Впровадження безостого голозерного ячменю (як 2–рядного, так і 6– рядного) не вирішує, а скоріш загострює, проблему вимолоту зерна. Більше того, безостий колос проявляє апікальну (вершинну) стерильність, що знижує озерненість колосу, підвищує морфологічну неоднорідність зерна за розмірами, плюс негативно впливає на урожай зерна (рис. 2).

3/ Ості у ячменю, як продуктивний фотосинтетичний компонент, відіграють значно вагомішу роль, ніж у пшениці, оскільки доля остюка у морфологічній структурі зовнішня колосова плівка плюс ость становить до 75%, тоді як у пшениці лише 35–40%. І це неодмінно вливає на урожай зерна. Ось чому у пшениці безості сорти успішно конкурують з остистими, а у ячменю безостих сортів майже немає.

4/ Серед селекційного матеріалу ячменю з 2–рядним колосом при підборі певних комбінацій схрещування цілком можливо досягти практично 100% вимолоту зерна голозерного ячменю;

5/ Радикальне вирішення питання високого вимолоту зерна голозерного ячменю можливо шляхом впровадження у селекційний процес матеріалу з геном wax (ваксі). Рецесивний алель wax впливає не лише на якість крохмалю зернівки, підвищуючи вміст у зерні цінних для здоров’я некрохмалистих полісахаридів бета–глюканів, а й також сприяє пом’якшенню анатомічних структур колосу, що суттєво позитивно впливає на якість вимолоту зерна голозерного ячменю (рис. 3). Впровадження у селекційний процес гена wax дозволило нам отримати лінії голозерного 6–рядного ячменю з практично 100% вимолотом зерна та урожаєм зерна на рівні 100 ц/га (дані 2023 року). Без впровадження гена wax отримати 6–рядний голозерний ячмінь з високим вимолотом зерна практично не можливо.

4/ Використання у схрещуваннях сортів голозерного ячменю Канади (CDC Canada) також дозволило суттєво поліпшити якість вимолоту зерна голозерного ячменю;

Рис. 3. 6–рядний колос рослини з геном wax (зверху) і без гена (знизу).

За результатами наших досліджень чітко сформульована концепція створення сортів голозерного ячменю з якісним вимолотом зерна, яка передбачає домінування в популяціях добору переважно 2–рядного морфотипу, а 6–рядний морфотип має безальтернативно включати ген wax.

Рис. 4. Гігантські продуктивні колосся 2–рядного голозерного ячменю.

Критично важливою господарською ознакою для голозерного ячменю є зернова продуктивність, яка повинна бути не нижче кращих сортів плівчастого ячменю. Складовими зернової продуктивності голозерного ячменю є високі продуктивність колосу, кущистість рослин і стійкість рослин до вилягання, а також тип розвитку рослин (ярий, озимий чи альтернативний). А надважливою господарською ознакою, що безпосередньо впливає на урожай зерна є стійкість рослин до посухи. Для поліпшення цих ознак після багатьох років досліджень ми зосередилися на залученні у схрещування з голозерним ячменем переважно кращих високопродуктивних сортів 2–рядного і 6–рядного ячменю іноземного походження (Канада, країни ЄС). Серед них нами обрано лише кілька сортів які мають найвищу комбінаційну здатність. З міркувань конфіденційності селекційної програми ми не приводимо конкретні назви плівчастих сортів–донорів, які ми переважно використовуємо у схрещуваннях.

Слід особливо наголосити на тому, що достовірної різниці за урожаєм зерна між кращими лініями голозерного 2–рядного і голозерного 6–рядного ячменю ми не спостерігали, хоча здавалося б вища рядність колосу 6–рядного ячменю мала би бути пов’язаною і з вищою урожайністю. Однак, це не так. Більше того, 6–рядний морфотип поступається 2–рядному не лише гіршою якістю вимолоту зерна, а й також за однорідністю зерна за розмірами, і за масою 1000 насінин. Ці відмінності особливо важливі при переробці зерна голозерного ячменю на харчові продукти. І тому цілком обґрунтовано ми вважаємо що харчовий голозерний ячмінь має бути переважно 2–рядним, а кормовий як 2–рядним, так і 6–рядним.

В результаті доборів з різних популяцій ми накопичили солідний ресурс селекційного матеріалу 2–рядного голозерного ячменю з досить продуктивним колосом який за кількістю зернин в колосі наближається до 40, а маса 1000 насінин не нижче 50 г. (рис. 4). І цей матеріал нами активно залучений у схрещування.

Продуктивна кущистість також є одною з критичних ознак як складова урожаю зерна. Для доборів рослин з високою кущистістю ми використовуємо розріджені посіви з нормою висіву не вище 1 млн схожих насінин на га. Як результат, практично весь створений нами перспективний селекційний матеріал голозерного ячменю відрізняється високою кущистістю.

Задля досягнення високої зернової продуктивності важливе значення має тип розвитку рослин ячменю (ярий, озимий чи альтернативний). На жаль, на Півдні України за останні роки системно складаються умови несприятливі для ярого ячменю як плівчастого, так і голозерного. Тому головний акцент у нашій програмі зосереджений на створення сортів голозерного ячменю озимого і альтернативного типів розвитку. Ми маємо наразі потужний генетичний ресурс ярого ячменю який за спеціальною програмою поступово і планомірно переводимо на озиму і альтернативну основу. Перевагу віддаємо альтернативному типу розвитку як більш функціональному і краще адаптованому до умов вирощування. М’які зими останніх років не становлять особливої загрози для озимого і альтернативного голозерного ячменю з огляду на ризики можливого вимерзання.

Стійкість до вилягання є також критично важливою ознакою для ячменю взагалі, і для голозерного ячменю в особливості. Для поліпшення цієї ознаки ми також використовуємо переважно сорти іноземного походження. Оцінку схильності рослин до вилягання селекційного матеріалу виконуємо задовго після повного дозрівання зерна обов’язково у порівнянні зі стандартом озимого плівчастого ячменю який не поступається за стійкістю до вилягання рослин навіть кращим сортам озимої пшениці. Така методика дозволяє нам отримувати селекційний матеріал голозерного ячменю зі стабільно високою стійкістю до вилягання.

Ячмінь загалом, як відомо, є досить посухостійкою культурою і культивується в регіонах з надзвичайно жорсткими посухами. Протягом особливо посушливих років ми порівнювали стійкість до посухи матеріалу плівчастого і голозерного ячменю за ознаками виповненості зерна та натури зерна. За показниками такої важливої характеристики як натури зерна плівчастий ячмінь суттєво і стабільно поступається голозерному. У голозерного ячменю натура зерна в середньому 800 г/л, у плівчастого 650 г/л, а максимальна різниця становила більше 200 г/л. Голозерний ячмінь у порівнянні з плівчастим має також стабільно за роками краще виповнене зерно і вищу масу 1000 насінин. Навіть у найжорсткіші за посухою роки ми жодного разу не спостерігали у сортів і перспективних ліній голозерного ячменю ознаки зморшкуватості зерна, зернівки голозерного ячменю завжди стабільно ідеально виповнені.

Тривалість вегетаційного періоду ячменю, як відомо, тісно позитивно корелює з урожайністю зерна: що триваліший період вегетації, то вищий урожай. В умовах посушливого Півдня селекція ячменю була і залишається орієнтованою переважно на сорти раннього і середньо–раннього дозрівання, а сорти пізні практично не зустрічалися, бо вважалося що рослини середньо– пізнього і пізнього дозрівання ризикують потрапити під запал, і втрачати урожай зерна внаслідок формування в колоссях воринних стебел запаленого (зморшкуватого) зерна.

Однак, наші багаторічні спостереження за формуванням урожаю у ліній голозерного ячменю середньо–пізніх і пізніх термінів дозрівання не підтверджують цю розповсюджену серед селекціонерів і згадану вище концепцію. Навпаки, за останні кілька років ми спостерігали чітко виражену тенденцію підвищення урожаю перспективних ліній озимого голозерного ячменю паралельно з продовженням вегетаційного періоду від середньо– стиглого до середньо–пізнього і пізнього термінів дозрівання. І наглядним прикладом підтвердження цієї тенденції є створення нового сорту озимого 2– рядного голозерного ячменю середньо–пізнього терміну дозрівання. Сорт отримав назву Імператор. За результатами наших випробувань поточного року в Одеському регіоні сорт показав урожай 85–90 ц/га. і в наступному році буде переданим до Держсортовипробування.

І нарешті головна мета ради якої вирощують ячмінь – вихід продукту переробленого зерна і його технологічна характеристика. У найпростішому варіанті це вихід крупи при переробці зерна ячменю. І тут голозерний ячмінь має найвагомішу перевагу перед ячменем плівчастим. Щоби отримати якісну крупу зерно плівчастого ячменю шліфують на спеціальних машинах голендрах з абразивними робочими поверхнями. При цьому видаляється зернова плівка зерна разом зі значною часткою зернової оболонки і зародком. А в оболонці зерна і в зародку містяться найважливіші для організму людини і тварин компоненти (вітаміни, мінерали, фітохімічні і біоактивні сполуки) які потрапляють у висівки і втрачаються як відходи, внаслідок чого біологічна (кормова і харчова) цінність зерна ячменю знижується. Частка відходів при шліфуванні зерна плівчастого ячменю сягає до 25–30% урожаю, а вихід переробленого продукту (крупи) становитиме лише 60–65% від первинної маси переробленого зерна.

Докорінно інша картина спостерігається для ячменю голозерного. По– перше, вміст усіх без виключення цінних компонентів зерна у голозерного ячменю є підвищеним щонайменше на масову частку антипоживної зернової плівки (10–15%), яка у голозерного ячменю відсутня і її немає потреби видаляти шліфуванням. По–друге, зерно голозерного ячменю можна безпосередньо переробляти в крупу чи борошно практично без втрат, зберігаючи при цьому всі цінні кормові (харчові) компоненти зерна. Вихід крупи при переробці зерна голозерного ячменю становить 90-95%, що на 30% вище ніж у плівчастого ячменю.

З описаного порівняння витікає що зерно голозерного ячменю, у порівнянні з плівчастим, має підвищений вміст цінних кормових (харчових) компонентів зерна, які практично не втрачаються при переробці. Вихід кінцевого продукту при переробці зерна голозерного ячменю щонайменше на 30% вищий, а біологічна (кормова і харчова) цінність кінцевого продукту переробки зерна голозерного ячменю також суттєво вище ніж у ячменю плівчастого.

Таким чином, голозерний ячмінь має цілий ряд біологічних, кормових (харчових), технологічних, агрономічних, і найголовніше, економічних переваг над ячменем плівчастим, який широко відомий аграріям України. В результаті залишається лише одне питання: чому тоді при всіх перевагах над ячменем плівчастим, голозерний ячмінь досі мало відомий аграріям, і практично не вирощується в Україні?

Досі ми створили кілька сортів голозерного ячменю. Це ярий голозерний 2-рядний ячмінь сорт Ахіллес занесений до Держреєстру у 2014 році. І озимий голозерний 6–рядний ячмінь сорт Крікс, занесений до Держреєстру у 2020 році. Ці сорти не поступалися за урожаєм зерна стандарту, а сорт Ахіллес взагалі перевищував усі сорти плівчастого ячменю за вмістом у зерні протеїну на 2–2,5%. Однак, не має сенсу описувати характеристики цих сортів, оскільки за відсутністю попиту вони обидва були зняті у 2023 р. з Держреєстру.

Рис. 5. Новий сорт озимого 2–рядного голозерного ячменю Імператор.

Як результат обґрунтованої зміни орієнтації нашої селекційної програми голозерного ячменю переважно на озимий (альтернативний) 2–рядного морфотипу з високою якістю вимолоту зерна нами створений новий сорт озимого 2–рядного голозерного ячменю Імператор (рис. 5). Сорт середньо– пізній за тривалістю вегетаційного періоду, урожайний і посухостійкий, має високу стійкість до вилягання рослин, високу кущистість, стійкий до основних фіто захворювань розповсюджених у Південному регіоні. Рекомендована норма висіву не більше 2.0 млн схожих насінин на 1 га. В умовах випробування у господарстві компанії Агрокрай що на Хмельниччині маса 1000 насінин сорту Імператор становила майже 60 г.

Рис. 6. Кольоровий голозерний ячмінь. Зліва – чорне зерно, у середині – звичайне жовте зерно, справа – синє зерно.

І насамкінець не можемо згадати про нашу інноваційну програму створення сортів голозерного ячменю з кольоровим (фіолетовим, синім, чорним) зерном. Ця програма була в деталях охарактеризована раніш в ж. Зерно (No4, с. 16–22). Метою цієї унікальної програми є радикальне поліпшення харчової (кормової) цінності зерна ячменю за антиоксидантними характеристиками. Пігменти, що забарвлюють зерно ячменю антоціанини і фітомеланіни, зустрічаються в кольорових ягодах і фруктах, характеризуються надвисокою антиоксидантною активністю і надають зерну ячменя і продуктам його переробки радикально поліпшений функціональний харчовий і кормовий статус.

Друга, на жаль, сьогодні досі не популярна в Україні культура озимого тритікале, може також цілком обґрунтовано претендувати на заміну кукурудзі. Перш за все слід зазначити що одні з головних причин непопулярності тритікале у аграріїв були створені самими селекціонерами цієї культури. Селекціонери України вийшли на зерновий ринок із сортами тритікале що мали, і ще продовжують мати, наступні суттєві господарські недоліки: високі і не стійкі до вилягання рослини, жорсткий колос і незадовільний вимолот зерна в колосі, зморшкувате зерно, низька натурна маса зерна, незадовільна посухостійкість. Більше того, культура тритікале досі не має в Україні чітко визначених напрямів використання зерна.

Враховуючи перелічені недоліки ми фактично почали роботу з тритікале у 2002\03 рр. коли на Півдні України, і не тільки, спостерігалося тотальне вимерзання озимини. А перші наші селекційні лінії тритікале за цих неймовірно жорстких умов зимівлі на 100% перезимували. Цей матеріал ми взяли за основу для подальшої роботи. Подальша робота ґрунтувалася на докорінно іншому генетичному матеріалі для схрещувань, та докорінно іншій генетичній концепції, що була покладена нами в основу роботи з тритікале, які ми успішно використали у схрещуваннях.

Наша концепція ґрунтувалася на тому що хромосоми пшениці і жита, як генетичної основи тритікале, докорінно генетично далекі між собою, і не допускають вільного генетичного обміну, без якого не можливе широке генетичне різноманіття, яке конче необхідне для ефективного селекційного добору і поліпшення культури. Для вирішення цього питання у програму схрещувань нами залучена хромосомно–заміщена лінія озимого тритікале (5B)5D у якої хромосома 5B заміщена на хромосому 5D (лінія створена американським цитогенетиком проф. А. Лукашевським).

Використання лінії (5B)5D у схрещуваннях тритікале генерує небувале раніше генетичне різноманіття, яке дозволяє добирати матеріал із суттєво поліпшеними морфологічними і господарськими ознаками, та ефективно усувати недоліки культури тритікале перелічені раніше.

Рис. 7. Лінія трітікале з червоним колосом (зліва) та три лінії трітікале з білим колосом.

В результаті проведеної нами масштабної селекційної роботи були практично усунуті всі недоліки озимого тритікале, і створений на цій основі радикально інший перспективний селекційний матеріал для майбутніх сортів з м’яким колосом і якісним вимолотом зерна на рівні кращих сортів пшениці, суттєво знижена висота (до рівня середньорослих сортів пшениці) і підвищена зернова продуктивність рослин та стійкість до вилягання. І головне, радикально поліпшена стійкість тритікале до посухи. З популяцій дібрані унікальні за господарськими ознаками лінії тритікале з білим колосом. Всі сорти тритікале в Українв мають червоний колос (рис. 7).

Рис. 8. Вимолочені колосся білоколосого трітікале: крайній зліва – не вимолочений колос.

Рис. 9. Порівняння листових пластинок не посухостійкого (зліва) та посухостійкого білоколосого трітікале (справа).

На рис. 8 показано зразки не вимолоченого колосу і вимолоченого колосся білоколосого тритікале. Можна бачити, що у невимолоченого колосу зерно виглядає прямо між колосовими лускам і воно легко і чисто вимолочується комбайном. А фрагменти колосся вилітають з під комбайну майже цілими, але без єдиної насінини.

З отриманих нами популяцій дібрано посухостійкий матеріал тритікале стійкість до посухи якого підтверджена багаторічними випробуваннями в умовах жорсткої посухи.

На рис. 9 показано листові пластинки дозрілих рослин не стійких зразків тритікале, і стійких до посухи білоколосих селекційних ліній, у яких листові пластинки рослин жодним чином аж до повного дозрівання не відреагували на посуху характерною на посуху реакцією скручування листа в трубку.

В результаті клопіткої багаторічної роботи нами створений сорт білоколосого тритікале який отримав назву Альбіна і занесений до Держреєстру у 2022 р.

Рис. 10. Посухостійка лінія озимого трітікале з білим колосом, високими вимолотом та відмінною виповненістю зерна дала початок сорту Альбіна.

Новий сорт озимого тритікале Альбіна є вільним від усіх недоліків притаманних раніше створеним селекціонерами України сортам тритікале. Сорт Альбіна перевищує за урожаєм зерна будь–який сорт озимої пшениці у Південному регіоні, зерно ідеально вимолочується, але зерно не осипається при перестої, та є відмінно виповненим в умовах років з найжорсткішими посухами. За стійкістю до посухи сорт Альбіна не поступається жодному посухостійкому сорту озимої пшениці. Сорт Альбіна є абсолютно стійким до всіх грибних фіто захворювань розповсюджених у Південному регіоні.

Сорт Альбіна пройшов випробування в умовах вирощування на пісчаних грунтах Волині з вмістом гумусу дещо вище 1% і показав урожай на рівні 61 ц/га, що для цього регіону є просто відмінно. В умовах випробування в 2023 р в Київській області у насіннєвому господарстві «Глєваха» Інституту фізіології рослин і генетики НАНУ сорт Тритікале Альбіна показав урожай вище 125 ц/га, а в умовах Одеси у поточному році ми отримали урожай 115–120 ц/га.

Сорт Альбіна не вибагливий до ґрунтів і до умов вирощування, характеризується високою кущистістю та активністю весняного відростання. Рекомендуємо для умов Півдня норму висіву схожих насінин не більше 2 млн/га.

Таким чином, у цій публікації ми подали характеристику двох озимих урожайних і посухостійких культур голозерного ячменю і тритікале, особливості їх селекції та агротехніки. На підставі наших багаторічних досліджень ми рекомендуємо ці культури як гідну заміну кукурудзі у Південних регіонах України.